Спочатку мені все тут здавалося дивним: незвична музика, незнайомі рухи. Навіть тренер, Євген Сергійович Бронніков, не схожий на вчителів, до яких ми звикли. Енергійний, впевнений у своїй справі, він просто заражав нас любов’ю до танцю. Навіть невдачі не засмучували. А кожен, хоч і маленький крок уперед, він обов’язково відзначав.
     Отак непомітно, наче самі собою, окремі рухи злились в елементи танцю. І коли Євген Сергійович запропонував взяти  участь у ІІІ відкритому Міжнародному фестивалі зі спортивного бального танцю «Полтавський вальс-2013», я з ентузіазмом поринув у підготовку. Щоправда не сам, а з моєю партнеркою Владою Хомутник.
     І ось 25 березня я вперше став на справжній танцювальний паркет. Більше трьох сотень учасників (солістів і пар) вийшли на традиційний вітальний парад. Від такої кількості конкурентів ми навіть розгубились. Та коли почули знайомі ритми вальсу і ча-ча-ча, зібрались і показали суддям усе, чого встигли навчитись за неповний навчальний рік.
      Ми кружляли серед пар з усіх куточків України: з Одеси, Александрії, Дніпропетровська, Нової Каховки, Харкова, Кременчука, Полтави та інших міст – усіх не пригадаєш.
     За результатами оцінювання серед дебютантів нашої вікової категорії ми отримали золоті медалі та грамоти за зайнятеІ місце. Серце аж підскочило, коли коментатор урочисто оголосив: «Пара №102, клуб «Авіа-Денс», місто Карлівка».

     Якусь секунду ми дивились одне на одного, не повіривши власним вухам. А потім побачили радісні обличчя батьків, гордий погляд тренера, зацікавлені очі товаришів по паркету і зрозуміли: ось він, наш перший успіх. Я хочу побажати кожному відчути його. А для цього багато не треба: не бійтесь пробувати себе в усіх справах, наполегливо і серйозно працюйте і успіх не забариться!