День батька: а чому б і ні?

    «Тато може, тато може все, що завгодно…», - співається у відомій дитячій пісеньці. Чому ж тоді у мами є два свята, а у тата – жодного? Виявляється, цю несправедливість уже давно виправлено. І на Україні День батька святкували  третьої неділі вересня, тобто минулих вихідних. У великих містах для татусів влаштовували змагання, концерти, квести.  Ми ж домовились на годині спілкування згадати все, за що наші тата заслужили звання «класних».

   «Я горда за свого папу, - починає розповідь Даша. – Він майстер на всі руки. Ось і нашу новеньку стінку в класі ВІН зібрав». «А мій тато дошку нову нам чіпляв!» – додає Ясик. «А мій половину парт САМ пофарбував! А мій меблі носив, як пір’їнки! А мій… А мій!!!» Виявилось, що тата наші справді заслужують окремого Дня.  «Де є мама й тато, там і хата багата», — каже народна мудрість, бо саме чоловік дбає про добробут сім’ї, старається її матеріально забезпечити, налагодити у сім’ї дисципліну, привчає дітей до роботи, а мама створює затишок і порядок у домі. І коли тато довго на роботі, діти чекають його, стараються все зробити, щоб татові було добре.   А які відповідальні професії у наших глав сімей! Тато Андрійка – залізничні колії ремонтує, Льошин – знаний слюсар, Ілюшкин – юрист, а у Єгорчика – зварювальник. Ми так вирішили, що якби наша класна родина будувала дім, то усі без винятку роботи ми могли б виконати своїми силами. Ось такі наші татусі! І така чудова розмова склалась.

    Насправді, такі чудові батьки – це гордість і скарб усієї гімназії. Вони приводять до класу малюка-першачка і вирішують фінансові проблеми, вони печуть незрівнянний хліб і ремонтують складну сучасну техніку. А ще вони роблять наших мам щасливими. І вже за це ми їх готові розцілувати:)