До Всесвітнього дня поезії

Фесенко А. (11-Б клас)
   У кожної людини в житті є незвичайна пора, коли сняться кольорові сни, коли диво таїться в кожній п'ятипелюстковій квітці бузку,  щастя літає на кульбабовім парашутику, а пір’їна з лелечого крила - як символ незвіданого, високого, небесного. А ще в цей час уперше відбувається усвідомлення того, що все навколо сповнене  ЛЮБОВ’Ю: маминою, батьковою, бабусиною…І ось, мабуть, саме тоді  вперше приходить бажання обійняти весь світ, розповісти йому про свої почуття, надії, сподівання…Так з’являються перші вірші. Вони такі ж світлі і яскраві, як усе те, що тебе оточує, у них немає місця темним кольорам і плямам…(Недаремно ж постійним епітететом  до поняття «ДИТИНСТВО» - є слово « РОЖЕВЕ»). Свої вірші я спочатку бачу, відчуваю, а вже потім записую; вони ніби витають наді мною у вигляді зримих образів, їх легко ілюструвати.
   З часом світ змінює свої обриси і кольори: додається зелений колір надії, блакитний-мрії, сонячний- дружби і першого кохання. І ще несподівано дізнаєшся, що існує сірий –тривоги, коричневий – сумніву, чорний - розпачу…«Душа в рядках, як вірш, тече життя…»
   Змінюється світ - з’являються нові теми. Що найбільше хвилює в пору юності? Звісно ж, прагнення пізнати справжню  дружбу, зустріти і розпізнати справжнє кохання, не помилитись,не зруйнувати…Ці почуття - тремкі, хвилюючі, ніжні , як перший весняний пагінець : невідомо , що з того проросте– прекрасна квітка чи недолуга бур’янина. А ще саме в цей період приходить усвідомлення  приналежності до великого українського народу , відповідальності  за збереження  його мови, історії і розбудову прийдешнього. Адже Україна - це наша Батьківщина, а, отже, «Тут усе нам рідне і святе…».
   Звісно, я усвідомлюю, що мої проби пера – це зовсі ... Читати далі »