Участь у районних конкурсах чи змаганнях – то для мене завжди справа відповідальна і серйозна. Хоча і почесна, адже доводиться представляти не лише себе, а й класний колектив, усю гімназію.
Отак трапилось і з захистом науково-дослідницького проекту. Для його виконання довелось залучити з піврайону! Тему ми з класоводом, Ларисою Олексіївною, обрали ще у 2-му класі. Трапилось це досить випадково. Якось мене зацікавило зображення на одній давній монеті. На перший погляд, зображений на ній герб дуже нагадував наш, Карлівський. Але Лариса Олексіївна розповіла, що раніше кожна королівська родина мала свій герб. Та навіть не дуже знатні сім’їрозрізнялись таким своєрідним «паспортом». І мені так закортіло мати свій родинний герб! Звісно, його у нашій сім’ї ніколи не було. Тому довелось зануритись у закони геральдики (це така наука про створення гербів), вивчати, наскільки можливо глибше, свій родовід. Мама з татом допомогли дібрати і скомпонувати необхідні елементи. Працівники історико-краєзнавчого музею розповіли про герби колишніх власників Карлівського маєтку. Наш місцевий герольд, автор герба Карлівського району, міський голова Володимир Анатолійович Слєпцов поділився секретами власної роботи. А як завзято підтримали мене однокласники! Разом ми створювали родинну символіку кожного, хто забажав…
Отак, сторінку за сторінкою, ми писали роботу, яку я мав честь представити на розгляд поважного журі 12 квітня цього року. Лише 10 хвилин отримував кожен учасник, аби розповісти про свій шлях досліджень. Загалом було 16 проектів з усіх шкіл району. Але наш вирізнявся як новизною ідеї, так і цікавим підходом до її розкриття. Тому у підсумку він і отримав почесне перше місце.
Звичайно, перемогу я не приписую лише собі – вона наша, спільна. А вам, друзі, уже як досвідчений дослідник, дозволю собі дати пораду: ні за яких обставин не будьте байдужими. Виникло запитання – не заспокоюйся, доки не докопаєшся до істини. І не соромтесь розповідати про свої досягнення. Повірте, обов’язково знайдеться той, кого зацікавить те ж.
Отак трапилось і з захистом науково-дослідницького проекту. Для його виконання довелось залучити з піврайону! Тему ми з класоводом, Ларисою Олексіївною, обрали ще у 2-му класі. Трапилось це досить випадково. Якось мене зацікавило зображення на одній давній монеті. На перший погляд, зображений на ній герб дуже нагадував наш, Карлівський. Але Лариса Олексіївна розповіла, що раніше кожна королівська родина мала свій герб. Та навіть не дуже знатні сім’їрозрізнялись таким своєрідним «паспортом». І мені так закортіло мати свій родинний герб! Звісно, його у нашій сім’ї ніколи не було. Тому довелось зануритись у закони геральдики (це така наука про створення гербів), вивчати, наскільки можливо глибше, свій родовід. Мама з татом допомогли дібрати і скомпонувати необхідні елементи. Працівники історико-краєзнавчого музею розповіли про герби колишніх власників Карлівського маєтку. Наш місцевий герольд, автор герба Карлівського району, міський голова Володимир Анатолійович Слєпцов поділився секретами власної роботи. А як завзято підтримали мене однокласники! Разом ми створювали родинну символіку кожного, хто забажав…
Отак, сторінку за сторінкою, ми писали роботу, яку я мав честь представити на розгляд поважного журі 12 квітня цього року. Лише 10 хвилин отримував кожен учасник, аби розповісти про свій шлях досліджень. Загалом було 16 проектів з усіх шкіл району. Але наш вирізнявся як новизною ідеї, так і цікавим підходом до її розкриття. Тому у підсумку він і отримав почесне перше місце.
Звичайно, перемогу я не приписую лише собі – вона наша, спільна. А вам, друзі, уже як досвідчений дослідник, дозволю собі дати пораду: ні за яких обставин не будьте байдужими. Виникло запитання – не заспокоюйся, доки не докопаєшся до істини. І не соромтесь розповідати про свої досягнення. Повірте, обов’язково знайдеться той, кого зацікавить те ж.
Станіслав Мацак