Історія виникнення назви «лялька» сягає прадавніх часів, коли перші ляльки створювались на честь чарівної Богині кохання та весни Лелі (або Лялі), яка була, за міфами, нерозривно пов'язана із весняним відродженням природи, початком польових робіт. Богиню завжди представляли собі юною, красивою, стрункою та високою дівчиною. Саме її образи створювали прадавні слов'яни, щоб лялька оберігала та вдихала силу життя в дитину.
З давніх часів ляльки виготовляються із дерева, льону або кераміки. В сучасному світі активно використовуються технологічні матеріали, але разом з цим не втрачають своєї актуальності ляльки з природних матеріалів.
     В Україні виготовленню традиційної ляльки приділяється особливого змісту та значення. З давніх давнин майже в кожній українській хаті були власні традиції та звичаї у виготовленні ляльок. В деяких традиціях традиційним лялькам не робили обличчя, задля того, щоб дитина могла сформувати в своїй уяві власний образ своєї подружки та ангела охоронця. В деяких традиціях створювали обличчя, щоб діти з дитинства тягнулись до прекрасного та спілкувались з лялькою. Уже традиційним у Карлівській гімназії імені Ніни Герасименко став конкурс "Міс Лялька". Дівчатка 3-А класу разом зі своїми матусями старанно готувалися до нього, ретельно продумуючи вбрання своїх улюблениць.