Не буду хвалитись, танцюристом я себе ніколи не вважав. Тому, коли дідусь запропонував навчитись бальним танцям у 
щойно відкритому клубі, скромно промовчав. Та все ж, зрештою вирішив спробувати.
Спочатку мені все тут здавалося дивним: незвична музика, незнайомі рухи. Навіть тренер, Євген Сергійович Бронніков,
не схожий на вчителів, до яких ми звикли. Енергійний, впевнений у своїй справі, він просто заражав нас любов’ю до танцю. Навіть невдачі не засмучували. А кожен, хоч і маленький крок уперед,  він обов’язково відзначав. 
Отак непомітно, наче самі собою, окремі рухи злились в елементи танцю. І коли Євген Сергійович запропонував взяти участь  у ІІІ відкритому Міжнародному фестивалі зі спортивного бального танцю «Полтавський вальс-2013», я з
 ентузіазмом поринув  у підготовку. Щоправда не сам, а з моєю партнеркою Владою Хомутник.
     І ось 25 березня я вперше став на справжній танцювальний паркет. Більше трьох сотень учасників (солістів і пар) вийшли на  традиційний вітальний парад. Від такої кількості конкурентів ми навіть розгубились.   Та коли почули знайомі ритми вальсу і ча-ча-ча, зібрались і показали суддям усе, чого встигли навчитись за неповний навчальний рік.  
     Ми кружляли серед пар з усіх куточків України: з Одеси, Александрії, Дніпропетровська, Нової Каховки, Харкова, Кременчука, Полтави та інших міст – усіх не пригадаєш.
     За результатами оцінювання серед дебютантів нашої вікової категорії ми отримали золоті медалі та грамоти за зайняте 
І місце. Серце аж підскочило, коли коментатор урочисто оголосив: «Пара №102, клуб «Авіа-Денс», місто Карлівка».
Якусь секунду ми дивились одне на одного, не повіривши власним вухам. А потім побачили радісні обличчя батьків, гордий   погляд тренера, зацікавлені очі товаришів по паркету і зрозуміли: ось він, наш перший успіх. 
 Я хочу побажати кожному відчути його. А для цього багато не треба: не бійтесь пробувати себе в усіх справах, наполегливо  і серйозно працюйте і   успіх не забариться!

                                  

          З 21 по 25 вересня мені пощастило брати участь у Міжнародному дитячому фестивалі «Дитятко», який уже вчетверте проходив у Харкові. Тут зібралися творчі колективи з усіх куточків України, а також Москви, Липецька, Ульяновська, Азова, Оренбурга, Санкт-Петербурга, Старого Оскола і Пущина Російської Федерації, Мінська, Ліди, Полоцька, Лепеля Вітебської області, Білоозерки Брестської області Республіки  Білорусь, а також з Чувашії, Фінляндії та Швейцарії. Дуже цікаво було чути різні мови, знайомитися зі своїми ровесниками.
         А яких людей ми там зустріли! Композитор Борис Севастьянов, який пише саундтреки до голлівудських фільмів і вже має Оскара; журналіст Костянтин Кеворкян, який щойно повернувся з Антарктиди, а перед цим був на Памірі; режисери Наталія Галузо, Давид Шнейдеров, Мартіна Лассачер…  Кожен з них уже сам по собі є легендою.
          Нам пощастило побувати на оновленому стадіоні «Металіст», де відбувалися футбольні матчі під час Євро-2012, у дитячому зоопарку за містом, де тварини живуть майже в природних умовах. З 65-метрової висоти подивилися на Харків з оглядового колеса. У театрі побували на мюзиклі «Подарунки господаря лісу». Відкриття і закриття фестивалю стали неповторним яскравим святом у кінотеатрі імені О. Довженка.
          Мені приємно, що серед дуже багатьох робіт журі помітило і роботу моєї сестрички Ярослави, яка перемогла у номінації «Творча робота «Меня окружают чудесные люди». Тож додому ми поверталися переможцями зі статуеткою, розкішним букетом квітів і численними подарунками та сувенірами.
                                                                                                                                    

     Зустріч з друзями – це свято. Так, дійсно, справжнім святом став День відкритих дверей для майбутніх 
першокласників та їх батьків, що проходив у стінах гімназії імені Ніни Герасименко. Гостями навчального закладу
стали вихованці міських дитячих садочків «Чебурашка», «Берізка» та «Золота рибка».
      Малят гостинно зустріли вчителі початкових класів Ляпота Л. О. та Федорусь М. Б. з казковими героями, 
ролі яких виконали учні 4-х класів. А потім на сцені актової зали відбулося справжнє святкове дійство. В ігровій
формі найстарші вихованці початкової школи розповіли непосидючій малечі про свій навчальний заклад, цікаве шкільне життя, досягнення учнів та їх захоплення. Знайомство продовжили екскурсією, яку провела казкова королева Малювандія разом зі своїми міністрами. З дорослою серйозністю малята пройшли прсторими коридорами гімназії, завітали в навчальні кабінети, спортивні зали, познайомилися з вчителями та учнями. З неприхованою цікавістю маленькі гості оглянули затишні спальні, ігрову кімнату, класи, де розпочнуть своє навчання з наступного навчального року.

 

       Надворі сьогодні хмарно,
       А у залі тепло, гарно,
       Сміху по саму зав’язку,
       Ну а ми покажем казку.
     Саме цими словами розпочали свій виступ учні 4-А класу на традиційному фестивалі казок.
Глядачі мали можливість переглянути українську народну казку «Колобок» на новий лад. З перших хвилин
присутні поринули у чарівний світ казкового дійства.
     Ніби по велінню чарівної палички, четвертокласники перетворились на справжніх артистів. 
На сцені вони разом зі своїми героями жартували, хитрували, проявляли кмітливість, приймали правильні
рішення, давали дружні поради, весело співали, завзято танцювали. Хто ж ці талановиті школярі? Знайомтесь.
Це Мацак Станіслав, Бахмач Оксана, Коваленко Марія, Дорош Олена, Гнатенко Валерія, Трофімова Анастасія та
Куда Артем. Ці юні обдарування продемонстрували акторську майстерність, вміння триматися на сцені. Глядачі
не залишились байдужими до виступу школярів. Дружні оплески і гучне «молодці» підтвердили, що казка сподо  балась.  

                                     

                                                      
 
 

    13 березня учні 4 – Б класу відвідали заняття гуртка «Жива глина» при  БДЮТ. Керівник гуртка Ігор Олександрович з величезним захопленням та любов’ю розповідав про справу, якою займається, а саме про виготовлення глиняної іграшки.
     Чимало цікавого дізналися діти з цієї розповіді:  про технологію виготовлення іграшок, підготовку глини, випікання готового виробу і, навіть спробували під умілим керівництвом Ігора Олександровича зліпити «свою» маленьку глиняну іграшку. Як раділи юні гончарики, коли нарешті ними була створена перша в житті глиняна пташка. Ці вироби вийшли надзвичайно красивими, тому що були зроблені з любов’ю та дитячою наївністю. І найголовніше: діти отримали відповідь на запитання, яке їх давно цікавило «Чому глину називають живою?», бо вона, як і людина, має пори, через які може дихати.
      Під час цієї зустрічі учні отримали велику кількість позитивних емоцій і ще раз впевнилися, що потрібно вивчати традиції та культурну спадщину свого народу.

Сьогодні в нас цікава гра –
Змагатиметься дітвора
В умінні міркувати,
А деколи і хитрувати,
Уважним бути, не зітхати,
А правильно відповідати.
Зберіть усі знання і сили,
Згадайте все, що ви учили,
У бій із друзями вступайте,
І в чесній грі перемагайте!