Крізь пекло афганської війни

25.12.1979 – 15.02.1989

         Сьогодні наша виховна година була присвячена вшануванню пам’яті  загиблих військовослужбовців в Афганській війні. Під час перегляду відеороликів перед нами пролітали ті страшні та жорстокі хвилини життя солдат, які там опинились….  Мороз пробирав усе тіло…скільки жаху випадає на долю людства…

    Афганістан завжди був однією з найбідніших країн світу. Це було зумовлено насамперед географічним положенням країни, рельєфом місцевості (80 % території — гори та безводні пустелі), а також особливостями релігійної свідомості афганських племен. Афганці здавна сповідують іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та нечисленний офіцерський корпус. Значна роль військових в Афганістані була звичною для азіатської країни.

     Кращі солдати з елітних підрозділів були кинуті на боротьбу з моджахедами й душманами, воювати радянським воїнами довелося зі значною частиною місцевого населення. Прорадянський уряд Кармаля, а потім і Наджібулли не змогли виконати своїх обіцянок, застосовували силові методи збереження влади. Місцеві жителі фанатично охороняли свою свободу, сприйняли подібні акції як спробу її обмежити. Уміла пропаганда опозиції посилила пожежу громадянської війни. Складність проведення військових операцій полягала в особливій специфіці країни: населення вибрало партизанський варіант протиборства і виявилося добре озброєне. Крім того, афганці з самого раннього віку вправлялися у володінні холодною і вогнепальною зброєю, хоча й не мали достатніх знань в тактиці і стратегії.